ШКІЛЬНИЙ ГУМОР

Картинки по запросу юмор

— Скільки учнів у вашому класі?
— З учителькою двадцять три.
— А без неї?
— А без неї в класі не залишиться жодного учня!
…………….

Добрий день!

День добрий поки не прийде недобра тварюка і не спортить його!!!

…………….

Маленький Юрчик, вкладаючись спати, повідомляє:
— Матусю, аби швидше заснути, я завжди лічу до ста.
— Не вигадуй, Юрасю, ти ж не вмієш до ста лічити!
— Я ж, матусю, постійно засинаю раніше.

……………..
— Чим ти можеш довести, що земля кругла?
— Глобусом!
………………

Хлопчик нахилився з вікна третього поверху, під яким ростуть троянди.
— Ти знаєш, що буде, коли випадеш з вікна — суворо питає мати.
— Еге ж. Я поламаю троянди.
……………….

Один хвалько каже іншому:
— Чув про Атлантичний океан?
— Так.
— Я його переплив!
— А ти чув про Мертве море?
— Так.
— Я його вбив.
……………….

— Що з тобою, хлопче, чому плачеш?
— Мати наказала, щоб я не переходив вулицю, доки не проїде трамвай, а на цій вулиці нема трамваю…
……………….

— Ніколи, Костику, не тягайся за їжею через увесь стіл, якщо щось знадобиться. Хіба в тебе нема язика?
— Є, але руки довші.
……………….

Батько був приємно здивований, почувши, що його балакуча дочка закінчила телефонну розмову всього за 30 хвилин. Завжди вона говорила не менше години.
— Тобі дзвонила подруга? — запитав він.
— Ні, тату, це була не подруга. Просто хтось помилився номером.
………………

— От бачиш, і тато вміє тебе викупати, а ти гадав, що без мами не обійтися.
— Звичайно, тільки мама перед купанням знімає з мене черевички.
……………..

— Пам’ятаєш, тату, ти якось розповідав, що у тебе в школі були погані оцінки…
— Чого це ти раптом запитав?
— Просто подумав, що історія повторюється.
……………..

Івасик впав з ліжка, і на лобі з’явилася ґуля. Катруся, жаліючи брата і намагаючись якось допомогти йому, каже:
— Давай я ту ґулю молотком назад заб’ю!
……………..

Батько розповідає:
— Коли я був маленький, то ніколи не брехав.
— Цікаво, тату, коли саме ти почав?
……………..

— Не ходи сьогодні, синку, на озеро, адже у тебе животик болить.
— Не хвилюйся, мамо, я плаватиму на спині.
………………

— Петрику, в одній купці лежить чотирнадцять цукерок, а в другій на п’ять більше. У якій купці більше цукерок?
— А ви, бабусю, покладіть цукерки. Яку я купку виберу собі, там і більше.

……………..
Не раз учитель викликав батька до школи, бо син бешкетував і погано вчився. Через деякий час на виклик учителя батько знову прийшов до школи та й каже:
— Я вже йому всипав.
— Кому? — запитує учитель.
— Та синові ж своєму.
— А я хотів порадувати вас, що в нього останнім часом покращала поведінка і двійок немає.
……………..

Малий Ігорчик приходить додому весь у грязюці. Мати сердито запитує:
— Який у тебе вигляд?! Що ти робив?
— Впав у болото.
— У нових штанях?!
— Я не встиг їх зняти!
……………..

— Звідки йдеш?
— З річки.
— Що там робив?
— Лящів ловив.
— Багато зловив?
— Жодного.
— А звідки знаєш, що ловив лящів?
………………

— Ти тільки-но отримав двійку і вже співаєш?
— Але ж я співаю сумні пісні!
……………….

Юрчик з мамою ходив до зоопарку.
— Що там на тебе справило найбільше враження? — запитує батько.
— Як один п’яний дядько ліз цілуватися до тигра.
……………….

— Миколо, що ти робив учора ввечері?
— Дивився футбол по телевізору.
— А хто грав?
— Бразильці з французами.
— І хто ж виграв?
— Наші!
……………….

— Май на увазі, Олежку, що на ввічливості ще ніхто нічого не втрачав.
— Як? А місце в автобусі?!
……………….

— Сашко, твій глобус увесь у пилюці!
— Чи можу я, мамо, стирати пил з усієї земної кулі…
……………….

— Тату, чорнило дорого коштує?
— Ні, синку.
— Чому ж тоді мати сердиться, що я вилив його на килим?
……………….

Син питає батька:
— Тебе колись била твоя мати?
— Ні, тільки твоя.
……………….

Мати привела до педіатра трирічного малюка:
— Син проковтнув ґудзика від мого пальта. Як ви вважаєте, що б його дістати, потрібна буде операція?
— Невже ви не маєте змоги придбати собі іншого ґудзика? — здивувався лікар.
……………….

Вкладаючи сина спати, мама похвалила:
— Бачиш, дитятко, сьогодні я не зробила тобі жодного зауваження.
— Молодець, мамо! Завжди будь такою гарною!
……………….

Дівчинці треба було розв’язати кілька задач, які навіть її матері здалися важкими. Наступного дня дівчинка в школі одержала двійку. Мати була дуже засмучена.
— Нічого, мамусю! — втішила її донька. — Ти ж не одна: інші матері також одержали двійки!
……………….

— Мамо, дайте мені горіхів.
— Добре, візьми собі повну жменю.
— Дайте, мамо, самі: ваша жменя більша.
………………

— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше готувати уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, які я роблю сам.
………………

Сусід застав хлопчика на своїй яблуні.
— Ага попався, негіднику! Ану скажи мені, де твій батько!
— Він… на сусідній яблуні…
………………

Татусю, що мали люди до того, як був винайдений телевізор?
— Тишу та спокій.
………………

Вулицею старшина веде роту бійців.
— Раз-два, раз-два! — чути голос командира. Раптом до нього підбігає хлопчик років чотирьох – п’яти.
— А я, дядьку, вмію рахувати аж до дев’яти!
……………..

— Петрику, у твоїй роботі аж вісім грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?
— Могло б, якби робота була трохи коротшою.
…………….

— Звари, доню, суп, а скільки солі сипати, сама побачиш.
Донька сипала, сипала сіль, а потім каже:
— Тепер уже видно: повний баняк солі!
…………….

— Учні! Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважаєте найвидатнішими, — запропонував учитель. Згодом він запитує:
— Скільки вже ти написав, Богдане?
— Десять. Лишився ще один — воротар…
……………

— Чи справедливо карати людину за те, чого вона не зробила?
— Звичайно, ні.
— А учитель покарав мене за вправу, якої я не виконав.
……………

— Ромку, ти знаєш, а мій Сірко вже читає газети!
— Знаю. Про це мені мій Рябко розповів.
…………….

— Мамо, — каже дев’ятирічна дівчинка, — ти пам’ятаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління?
— Так, — відповідає мати. — А що?
— Моє покоління щойно її розбило.
……………

— Мамо, наш учитель ніколи не бачив коней.
— Як це так?
— Сьогодні в школі було малювання. Я намалював гарного коника, а учитель підійшов і запитав:
— Що це таке?
……………

— Не брудни скатертину, Юрасику! Бабуся прала її, прасувала. Треба поважати чужу працю.

…………….
Чотирирічного Івасика мама попросила доглянути молоко, яке стояло на кухонній плиті. А він вибіг надвір і почав гратися з котиком.
— Івасику, молоко збіжить!
— Не збіжить. Я двері закрив на ключ.
……………

— Мамо, купи мені яблучка.
— Уже пізно, доню, яблучка вже сплять.
— Це маленькі сплять а великі ще ні.
………….

Батько лягає спати й каже:
— Завтра вдосвіта підемо, сину, в поле картоплю садити.
— Добре, тату, але якщо я просплю, то ви йдіть без мене.
…………

— Юрасику, я тебе кличу, кличу, а ти не відгукуєшся. Що з тебе буде, коли ти виростеш? — докоряє мати.
— Офіціант. — відповідає той.
………….

Хлопчик прищемив собі пальця дверима і зарепетував з болю.
Мати хотіла перев’язати палець, але дідусь сказав:
— Візьми, внуче, пальця в рота і прикуси!
— Хіба це йому поможе? — запитала мати.
— Допоможе. Від крику.

…………..

— Ромчику, сьогодні учителька знову скаржилася на тебе!
— Як же так?! Сьогодні я зовсім у школі не був!
…………..

Сім’я збирається до кінотеатру. Мати довго чепуриться перед дзеркалом. Нарешті, маленький синок не витримує:
— Мамо, не фарбуйся. Там все одно світло вимикають!
……………

— Хлопче, ти чому не працюєш?
— Я ще малий.
— А чому на тобі такі короткі штани?
— Бо це ж не мої, а батькові.
……………

— От якби-то екзамени та складати на Місяці.
— А чому?
— Бо там всі предмети в шість разів легші.
……………

Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
— Ну, і чому тебе, синку, навчили?
— Нічому, — зітхнув першокласник. — Звеліли завтра знову прийти.
…………..

У музеї двоє підлітків оглядають мумію з табличкою: «2500 р. до н. е.».
— Що б це могло означати?!
— Мабуть, номер автомобіля, який її переїхав.
…………..

— Де вперше одержав перемогу Богдан Хмельницький?
— На дев’яносто першій сторінці.
…………..

Учителька роздивляється роботу учня.
— Здається, це почерк твого старшого брата?
— Може бути: я писав його ручкою.
……………

Катруся на уроці розповідала на пам’ять вірш і збилася. Настала прикра пауза. Учениця повернулася до учительки, чекаючи, що вона підкаже… Потім спитала:
— Що, ви теж забули?
………….

— Мамо, я сьогодні зробив дуже добру справу.
— Яку саме, синку?
— Двоє запізнювалися до поїзда. Я нацькував на них нашого пса, і вони так втікали від нього, що встигли на поїзд.

……….
Маленький хлопчик приніс додому черепаху.
— Навіщо вона тобі? — запитує схвильована мати.
— Хочу перевірити, чи правда, що вона живе двісті років.
………..

— Чому ти вириваєш аркуші з підручника? — запитує учителька Андрійчика.
— А я не всі вириваю, тільки прочитані, щоб помилково не читати одне й те саме.
…………

Учитель. Ваш син увесь час біля книжок заспаний.
Батько. Може бути. То в ньому талант дрімає.
………….

— Юрасику, чому ти погано вчишся, а Максим добре?
— Бо він на два двори ближче до школи живе.
………….

Учителька пояснює арифметичну дію — ділення. На дошці написала «2:2» і питає:
— Хто знає, що це означає?
У Тимофія, що сидить на першій парті, засяяли оченята:
— Нічия!
…………

— Мамо, сьогодні всі учні були в захопленні від того, як я плаваю!
— А хіба вони бачили, як ти плаваєш?
— Ні, вони слухали, як я їм про це розповідав.
………….

— Як тебе звати, хлопчику?
— А так, як мого тата.
— А тата твого ж як?
— А так, як мене.
— Ну, то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти?
— О, мене їсти кликати не треба, я першим приходжу.
………….

— Мій татко і я знаємо все на світі, — вихваляється приятелеві хлопчик.
— Невже? Тоді… скажи, де Північний полюс?
— Це якраз те, що знає мій татко.
………….

Костик з татом гуляв біля річки. Втомившись, син звернувся до тата:
— Візьми мене на ручки, а то мої черевички втомилися.
………….

Холодного весняного дня мати прогулювалася з маленьким сином. Невдовзі вона запитала:
— Володя, ти не змерз?
— Ні, мамо. Тільки трошки сорочка примерзла.
…………..

— Олежику, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі.
— Це я його вчу допомагати старшим.
………….

— Тату, як я з’явився?
— Лелека приніс
— І тебе?
— І мене.
— І маму?
— І маму.
— А звідки взявся лелека?
……………

На уроці учитель спитав одного неуважного учня:
— Коли найкраще рвати яблука?
Учень без вагань:
— Коли собака прив’язаний.
…………..

— Як, на твою думку, — питає учителька, — слово «штани» — це однина чи множина?
— Я так думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина.
………….

— Запам’ятай! Коли сьогодні принесеш трійку, то будеш тричі битий!
— Тоді я принесу одиницю,— сказав Петрик.
………….

Учитель. Вода рухає турбіну. Турбіна виробляє електроенергію. Енергія дає нам світло. Коли ще завдяки воді ми одержуємо світло?
Учень. Після того, як помиємо вікна.
……………

— Вчора я упав з тридцятиметрової драбини!
— І залишився живий (здивування)?!
— Але ж я зірвався з першого щабля.
…………

— Ми підемо в кіно, якщо ти пообіцяєш не задавати мені весь час запитань.
— А чому?
………….

Дідусь хоче спати, а малий Олежик не дає. Дідусь просить:
— Олежику, сиди спокійно. Я через тебе не можу ні хвилинки подрімати.
— Добре, дідусю! Я почекаю, поки ти заснеш!
………………

На кущах смородини достигають ягоди.
— Чи можна їх їсти? — запитує Олег.
— А ти зірви, — радить старший брат Тарас. — Якщо тітка, яка сидить на лаві, закричить, значить, вже можна їсти.
……………

— Юрчику, чому ти не даєш санок братові? — запитує мама.
— Як не даю? Завжди, коли з’їжджаю санками з гори, даю йому витягати їх нагору.
……………

До молочного магазину зайшов хлопчик і просить половину глечика сметани. Продавщиця налила сметани і каже:
— З тебе чотири гривні.
— У мене, тітонько, грошей немає…
— А де ти їх подів?
— Поклав на дно глечика.
……………

— Скажи, Петрику, скільки маємо частин світу?
— Дві, Ірино Богданівно!
— Ану, назви.
— Цей світ і той світ.
…………..

Advertisements